Енергозбереження в будівлях

Клас енергоефективності

     Всього ж існує сім класів енергоефективності від А до G. Кожен з них характеризується своїм рівнем енергоспоживання. Найменший рівень енергоспоживання має техніка класу А. Як правило він повинен бути менше половини нормативного енергоспоживання для даного виду техніки або обладнання. Техніка класу С має енергоспоживання на рівні нормативного. Інші класи (D, E, F і G) мають енергоспоживання в зростаючій мірі вище нормативного.
      Приблизно такий же принцип закладений у визначенні класу енергоефективності будівель. Ті ж сім класів енергоефективності від А до G, але є цілий ряд відмінностей в їх визначенні. Вони пов'язані з призначенням будівель (житлові будинки, громадські будівлі за напрямками - навчальні, спортивні, торговельні, лікувальні тощо), поверховістю будівель, розташуванням по кліматичних зонах (Україна має дві кліматичних зони).
    Енергоспоживання будівель визначається двома шляхами: розрахунковим і на підставі фактичного енергоспоживання за даними лічильників, або інших приладів обліку.
       Як правило, розрахунковий метод застосовується для новобудов, реконструйованих і капітально відремонтованих будівель на підставі проектної документації. Для існуючих будівель більш прийнятним є визначення енергоспоживання за даними приладів обліку, хоча може виконуватися і розрахунковим шляхом, якщо на цю будівлю збережена первинна проектна документація та проведено аналіз стану огороджувальних конструкцій і внутрішньобудинкових інженерних систем. Разом з тим, визначення фактичного енергоспоживання існуючих будівель за даними приладів обліку має істотний недолік. Приміром, якщо будинок постійно недоотримував теплову енергію (т.зв. недотоп) в кількості, необхідній для створення комфортних умов проживання, то його енергоспоживання, визначене за даними приладів обліку, буде занижено, що призведе до подальших помилок при визначенні класу енергоефективності.
      Клас енергоефективності будівлі визначається на підставі зіставлення отриманих значень енергоспоживання з нормативними значеннями максимальних теплових витрат житлових і цивільних будівель, які наведені в ДБН В.2.6-31.2006 "Теплова ізоляція будівель". Так, наприклад, відповідно до змін №1 до цих ДБН, введеним в дію з 1.07.2013 року, для 9-ти поверхових житлових будинків, розташованих в I кліматичній зоні, нормативні річні теплові витрати становлять 55 кВт.год / кв.м опалювальної площі будинку. Якщо енергоспоживання вашого 9-ти поверхового будинку знаходиться на цьому рівні, то він має клас енергоефективності С. Якщо менше половини - то це вже клас А. Якщо більше наведеної норми - то це більш низькі класи. Слід зазначити, що прийняті в Україні нормативи максимальних теплових витрат кореспондуються з європейськими нормами, які коливаються на рівні 30-40 кВт.год / кв.м. Разом з тим фактичне енергоспоживання більшості існуючих житлових будинків в нашій країні знаходиться на рівні 150-250 кВт.год / кв.м.
      Напевно у більшості читачів виникає питання: «а навіщо потрібні всі ці класи енергоефективності будівель?» Прагматичний захід давно відповів на це питання. Завдяки інформації про клас енергоефективності будівель визначається реальна вартість нерухомості. Чим вище клас, тим дорожче нерухомість. І це зрозуміло, тому що експлуатаційні витрати на утримання таких будівель будуть менші. У більшості країн західної Європи інформація про клас енергоефективності будівлі вивішується на його фасаді, її можна отримати і з відповідних електронних баз даних.
      В Україні поки не розпочато роботу з енергетичної класифікації будинків, ведеться підготовка до неї, напрацьовується нормативно-правова база, відпрацьовуються методики визначення класів енергоефективності будівель. Початком широкомасштабної діяльності в цьому напрямку має стати прийняття Закону України «Про енергетичну ефективність будівель», проект якого вже розроблено і знаходиться на розгляді у Верховній Раді. Проектом передбачається введення обов'язкової паспортизації та сертифікації енергетичної ефективності будівель.
Обов'язкову паспортизацію передбачається ввести для всіх об'єктів нового будівництва, реконструкції та капітально відремонтованих будівель. При цьому на стадії проектування визначаються розрахункові показники енергетичних характеристик об'єктів будівництва, реконструкції та капітального ремонту, які потім зіставляються з нормативними і дається оцінка відповідності розрахункових показників мінімальним вимогам енергоефективності даного виду будівель. Паспорт енергоефективності будівлі є окремим документом у складі проектно-кошторисної документації на об'єкт.
      Обов'язкову сертифікацію передбачається ввести в основному для існуючих об'єктів, опалювальною площею більше 500 кв.м, при їх відчуженні або зміні майнових прав, а також будівель, що знаходяться в державній та комунальній (при відповідному рішенні органу місцевого самоврядування) власності. При цьому визначаються фактичні показники енергоефективності, які оцінюються з точки зору відповідності мінімальним вимогам енергоефективності. В енергетичному сертифікаті обов'язкове розробка рекомендацій щодо підвищення рівня енергоефективності будівлі. Визначено 10-ти річний термін дії сертифіката.
Передбачається, що результати паспортизації та сертифікації енергетичних характеристик будівель будуть включатися в систему містобудівного кадастру. Дана інформація повинна бути доступна для юридичних і фізичних осіб на офіційних веб-сайтах органів місцевого самоврядування.
      Безумовно, для того щоб енергетична паспортизація та сертифікація стали реальністю, необхідно ще багато зробити. Перш за все, слід удосконалити нормативну базу з енергоефективності будівель і в першу чергу переглянути ДБН «Теплова ізоляція будівель». У ньому необхідно чітко встановити методику визначення класу енергоефективності будівель відповідно до вимог ДСТУ EN 15217 «Методи визначення енергетичних характеристик та енергетичної сертифікації будівель», відкоригувати нормативи максимальних теплових витрат житлових і цивільних будинків, визначити форму паспорта та сертифіката енергетичної ефективності будівлі.
Не менш важливе питання пов'язане з підготовкою фахівців в галузі енергетичної паспортизації та сертифікації. Необхідно вирішити питання з їх навчанням, розробкою навчальних програм, професійною атестацією. Зрештою, слід визначитися з органом, який буде проводити цю атестацію.
У підсумку хотілося б відзначити, що чекає велика і відповідальна робота, по суті, необхідно буде провести енергетичний аудит всього існуючого фонду житлових і громадських будівель країни. Однак без цього дуже складно уявити обсяги майбутньої термомодернізації і намітити реальну програму її реалізації.

Олександр Горбатовский, експерт «Данфосс ТОВ», лауреат державної премії України з науки і техніки, заслужений будівельник України. Друкувати сторінку Відіслати на E-mail