Опалення, вентиляція та кондиціювання повітря

Як підвищити енергоефективність багатоквартирного житла

Так свого часу пропонувалося перевести теплопостачання всіх багатоквартирних будинків і громадських будівель з централізованого на автономне, тобто кожна будівля мало б мати свою вбудовану, прибудовану або дахову котельню. На думку ініціаторів цієї пропозиції, подібний захід повинен був значно скоротити (до 30%) споживання енергоресурсів. Разом з тим, за підрахунками фахівців, реалізація подібного заходу зажадала б коштів сумісних з десятьма річними бюджетами всієї країни, що складно розглядати як реальна пропозиція.
Розглядалися пропозиції  з переведення житлових будинків на індивідуальне, поквартирне опалення. В деяких містах уже навіть повністю відмовилися від централізованого теплопостачання багатоквартирних будинків, і перейшли на поквартирне. Таке рішення хоча і технічно можливо, але реальної економії енергоресурсів не забезпечить, а скоріше навпаки призведе до збільшення їх споживання. В такому випадку проглядається явне небажання місцевих органів влади займатися питаннями підвищення ефективності міського теплового господарства і всі турботи в цьому напрямку перекласти на плечі населення. Крім того, для здійснення подібного заходу потрібна згода всіх мешканців кожного конкретного будинку на перехід до поквартирного опалення. Частковий перехід на поквартирне опалення практично неможливий, оскільки призведе до повного розбалансування внутрішньобудинкової системи опалення. Отримати ж згоду всіх власників квартир на подібну реорганізацію досить складно.
Нинішній уряд пропонує здійснити широку підтримку електроопалення. Використання електроенергії для опалення в принципі хороше рішення. Особливо враховуючи можливість споживання для цих цілей дешевої нічної електроенергії. Однак переклад багатоквартирного житлового фонду на електроопалення практично нереальний через неможливість існуючих внутрішньобудинкових електромереж впоратись з багаторазово зростаючими навантаженнями.
Слід зазначити, що кожен з розглянутих вище заходів у певних умовах може бути досить ефективним. Приміром, всі вони можуть успішно застосовуватися для малоповерхового індивідуального житла. Системи автономного опалення можуть бути економічні при будівництві будівлі на відокремленій ділянці, коли прокладка теплових мереж до нього призводить до значного подорожчання будівництва або відсутній резерв потужностей у теплопостачальної організації для опалення такого будинку. Однак для більшості існуючих багатоквартирних будинків у великих містах, опалюваних від централізованих джерел теплопостачання, такі рішення будуть малоефективні.
В середині 90-х років мені довелося забезпечувати візит міністра будівництва Данії в Україну. Під час однієї із зустрічей, де розглядалися наші проблеми з теплопостачанням і, дізнавшись про те, що більше 80% наших багатоповерхових будинків опалюються централізовано, він назвав це національним надбанням. Мотивував таку оцінку він тим, що за досвідом Данії, де централізоване теплопостачання становить 70%, воно найбільш адаптоване до термомодернізації. Після нафтової кризи 70-х років за рахунок термомодернізації існуючого житлового фонду, опалюваного від централізованих джерел, в Данії вдалося скоротити споживання енергоресурсів більш ніж наполовину. Аналогічним шляхом пішли і наші найближчі західні сусіди - Польща, Чехія, Словаччина.
Повна термомодернізація існуючого житлового фонду України, а це стосується практично всіх будівель, побудованих після 1993 року, - дорогий і довгостроковий процес. Вона включає необхідність утеплення огороджуючих конструкцій будівлі та модернізацію його інженерних систем. Безумовно, виконати її в повному обсязі в масштабах всієї країни було б ідеальним рішенням, але це нереальне завдання. Необхідно розбити її на реальні етапи, які найбільш здійснимі, вимагають мінімальних витрат і приносять швидкий і відчутний ефект. Виходячи з сьогоднішніх реалій, першим з таких етапів має стати обладнання всіх багатоквартирних будинків засобами обліку спожитої теплової енергії та тепловими пунктами з погодним регулюванням.
Обгрунтованість такого підходу в тому, що повинен дотримуватися основний принцип енергозбереження - регулювання і облік. У нас вже була держпрограма по обладнанню існуючого житла приладами обліку, а ефективність її нульова. Теплопостачальні організації поставляли тепла стільки, скільки вважали за потрібне і споживач ніяк не міг вплинути на це. Споживач знав, скільки енергії він отримав і повинен був заплатити за неї незалежно від своїх реальних потреб. Звідси «недотопи», «перетопи» і відкриті кватирки. Погодне регулювання дасть можливість уникнути всього цього і наблизитися до оптимального енергоспоживанню. При цьому дуже важливо, щоб кожен власник квартири бачив у своїх платіжках за теплову енергію, що в більш холодні місяці року він платить більше, а в менш холодні - менше. Тим самим населення буде практично відчувати вплив обліку та регулювання на вартість спожитого тепла, і створюватиметься база для успішного переходу до наступного етапу - організації поквартирного обліку та регулювання.
Організація побудинкового обліку та погодного регулювання споживаної теплової енергії заслуговує розробки спеціальної державної програми з причини своєї високої ефективності, маловитратні (порівняно з іншими етапами) і швидкої окупності. В Україні вже реалізовано сотні проектів по загальнобудинкового обліку і погодного регулювання. Всі вони показали високу ефективність - скорочення теплоспоживання в середньому на 30% і термінами окупності в межах одного року.

Олександр Горбатовский, експерт «Данфосс ТОВ», лауреат державної премії України з науки і техніки, заслужений будівельник України. Друкувати сторінку Відіслати на E-mail