Економічне обґрунтування енергозберігаючих заходів

Показники фінансової ефективності енергозберігаючих заходів: Вихідні вартісні показники

Для всебічного аналізу ефективності інвестицій в енергозберігаючі заходи (МЕЗ) необхідний комплекс розрахунків пов’язаних між собою показників, до яких відносяться: очікувана річна економія енергоресурсів в натуральному підрахунку; вихідні вартісні показники; критерії економічної ефективності технічних рішень.

Вихідні вартісні показники є основою для подальшого розрахунку критеріїв ефективності інвестицій в МЕЗ. До них відносять:

  1. Інвестиційні затрати;
  2. Річний потенціал енергозбереження при реалізації проекту;
  3. Економія поточних витрат (приріст прибутку);
  4. Дохід від інвестицій.

Інвестиційні затрати

Розглянемо кожен з них більш докладно.

До складу повних інвестиційних затрат входять капіталовкладення і потреба в оборотному капіталі:

КПовн = К + КОб,

де,

К ‒ вкладення в основний капітал (капіталовкладення);
КОб – потреба створюваного виробництва в оборотному капіталі або її зміна в відповідності зі зміною масштабів виробництва або інших факторів.

Необхідність в оборотному капіталі потрібно враховувати для проектів, що пов’язані з виготовленням продукції. Для енергозберігаючих проектів як інвестиції виступають капіталовкладення в придбання, модернізацію і реконструкцію основних засобів.

До складу капіталовкладень можуть входити наступні види затрат:

К = КБУД + КОБ + КСУП,

де,

КБУД ‒ капіталовкладення в будівельні конструкції;
КОБ ‒ капіталовкладення в робочі машини і обладнання, в тому числі затрати на їх придбання, доставку  та монтаж;
КСУП ‒ супутні капіталовкладення, що включають передвиробничі витрати на передінвестиційні дослідження, проектування та розробку ТЕО; нематеріальні активи (придбання ліцензій, НОУ-ХАУ, патентів і т. п.); інше.

Для розроблюваних (створюваних) основних засобів вартість встановлюється згідно калькуляції   вартості робіт, для придбаних – за ціною придбання. Для розрахунку капіталовкладень, за необхідності, складаються кошториси на придбання і монтаж основних засобів, куди включається вартість устаткування з транспортними витратами і вартість будівельно-монтажних робіт (БМР). Кошторисна вартість БМР включає наступні елементи витрат:

СБМР = ПЗ + НВ + ПН,

де,

ПЗ — прямі витрати (основна заробітна плата робітників, витрати на матеріали, експлуатацію машин та механізмів  ‒ ПЗ = ЗО+М+Е);
НВ — накладні видатки  будівельно-монтажної організації;
ПН — планові накопичення або нормативний кошторисний прибуток будівельно-монтажної організації.

Накладні витрати і планові накопичення визначаються за затвердженими нормативами для різних видів МЕЗ за формулами :

НР = 0,01 • α1О + Э),

ПН = 0,01α2 О + Э),

де,

α1, α2 — норматив накладних витрат і планових накопичень, %.

При відсутності проектно-кошторисної документації капіталовкладення в обладнання можна розрахувати в збільшеному вигляді за формулою:

                        (6)

де,

KТР – коефіцієнт, що враховує витрати на упаковку і транспортування, він приймається рівним приблизно  10÷13% від відпускної ціни (контрактної вартості);
KМ - коефіцієнт, що враховує витрати на монтаж обладнання і пусконалагоджувальні роботи, залежні від виду технічних засобів (він зазвичай складає 10÷20% від відпускної ціни обладнання, що потребує монтажу, проте в деяких випадках, наприклад, для потужних джерел теплопостачання ця цифра може становити 50%);
СОБ - кошторисна вартість обладнання, грн.

Розмір супутніх капіталовкладень  (КСУП) визначається на договірній основі між замовником  (інвестором) та виконавцями відповідних робіт (проектно-пошукових, науково-дослідних, юридичних і т.п.).

Річний потенціал енергозбереження при реалізації проекту

Річний потенціал енергозбереження в загальному вигляді визначається сумарною економією всіх видів енергоресурсів при реалізації МЕЗ:

 

∆Е = ∆ЕТ + ∆ЕQ + ∆ЕW + ∆ЕВ = ЦТ∆ВН + ЦQ•∆Q + ЦWWВ ∆VВ ,     (7)

де,

∆ЕТ, ∆ЕQ, ∆ЕW, ∆ЕВ – відповідно, вартість зекономленого палива, теплової, електричної енергії та води;
∆ВН, ∆Q, ∆W, ∆VВ – відповідно, річна економія палива, теплової і електричної енергії в натуральному розрахунку;
ЦТ — ціна за одиницю натурального палива;
ЦQ - ціна за одиницю тепла;
ЦW - тариф на електроенергію;
ЦВ – вартість 1 куб.м води.

При оцінці конкретного МЕЗ в розрахунках потрібно враховувати тільки ті види енерговитрат, що змінюються при реалізації даного проекту. Так, при реконструкції котелень це можуть бути витрати на паливо, електроенергію та воду. Для проектів, пов’язаних з модернізацією опалення і вентиляції об’єктів, що використовують куповану теплову електроенергію, економія сумарних енерговитрат може виражатися зміною витрат теплової і електричної енергії. Варто відзначити, що в окремих проектах поруч з економією теплової енергії і палива може мати місце збільшення витрат електроенергії. У цьому випадку у виразі (7) складова ∆ЕW набуває від’ємного значення.

Розрахунок прибутку, що отримується підприємством в результаті реалізації проекту, залежить від специфіки проекту. Так, якщо проект пов’язаний з придбанням нових енергозберігаючих технічних засобів (ТЗ), які раніше на об’єкті не застосовувались, прибуток визначається з виразу:

П = ∆Е - СЕ,                             (8)

де

∆Е - вартість зекономлених енергоресурсів;
СЕ - поточні затрати, пов’язані з експлуатацією нових ТЗ (без врахування енергоспоживання).

Як привило, приріст поточних затрат пов’язаний з додатковими витратами на амортизацію (А), а також на техобслуговування і ремонт (Р):

СЕ = А + Р.                                 (9)

Економія поточних затрат у випадку заміни діючого устаткування на ефективніше визначається за формулою:

П = ∆Е - ∆СЕ = ∆Е - [(АН + РН) – (АС + РС)],              (10)

де,

∆СЕ ‒ зміна поточних витрат, пов’язаних з експлуатацією ТЗ, при їх заміні;
АН, АС ‒ амортизація нового устаткування і устаткування, що замінюється;
РН, РС ‒ витрати на техобслуговування і ремонт нового устаткування і, відповідно, устаткування, що замінюється.

Введення МЕЗ може супроводжуватися зміною затрат праці основних робітників. Наприклад, при заміні котлів, що працюють на твердому паливі, на газові котельні установки, скорочуються трудовитрати. У цьому випадку показник ∆СЕ визначається за формулою:

∆СЕ  =    [(АНН+ЗПН+ОСН) – (АСС+ЗПС+ОСС)],       (11)

де,

ЗПН, ЗПС ‒ заробітна плата основних робітників після і до введення МЕЗ;
ОСН, ОСС ‒ відрахування на соціальні потреби від фонду заробітної плати після введення МЕЗ.

В окремих випадках в складі поточних витрат потрібно також враховувати інші затрати, пов’язані зі специфікою проекту. Так, наприклад, для енергозберігаючих заходів, пов’язаних з реконструкцією системи теплопостачання, до складу втрат  потрібно враховувати збитки, що причиняються викидами котелень. Вони визначаються, виходячи з диференційованих ставок плати за забруднення атмосфери, (розрахунки виконуються в відповідності з „Методикою визначення часових нормативів оплати і платежів за забруднення оточуючого природного середовища України” (Київ, 1992)), а також додаткових витрат на охорону здоров’я.

Розрахунок витрат на амортизацію виконується на основі даних про балансову вартість основних фондів, що вводяться (використовуються) за кожним варіантом енергозберігаючої технології, і єдиних норм амортизаційних відрахувань:

А = 0,01 (НА•К),                    (12)

де,

НА ‒ норма річних амортизаційних відрахувань, %;
К ‒ капіталовкладення (для діючого обладнання балансова вартість групи основних заходів).

Витрати на ремонт та обслуговування ТЗ розраховуються за формулою:

Р = 0,01 (НР•К),                           (13)

де,

НР ‒ норма річних витрат на ремонт і технічне обслуговування даного виду ТЗ, %.

Витрати на ремонт і технічне обслуговування енергетичного обладнання в залежності від його виду можуть також визначатись за формулами:

Р = СРNРk,                              (14)

Р = СУЕNУЕ ,                             (15)

де,

СР ‒ середньорічні витрати на ремонт і технічне обслуговування основних засобів, що припадає на одиницю ремонтної складності;
СУЕ ‒ середньорічні витрати на ремонт і технічне обслуговування умовної одиниці електрообладнання в електромережах;
NР ‒ кількість одиниць ремонтної складності за даним видом основних засобів;
NУЕ ‒ кількість умовних одиниць електрообладнання на електромережевій дільниці;
k ‒ коефіцієнт, що враховує витрати на ремонт енергетичної частини даного виду основних засобів.

Фонд заробітної плати працівників визначається, виходячи з годинних тарифних ставок членів трудового колективу і затрат праці:

ЗП = Σ стiТіkд ,                      (16)

де,

стi ‒ годинна тарифна ставка робітників i-го розряду;
Тi ‒ затрати праці робітників i-го розряду;
kд ‒ коефіцієнт, що враховує додаткову оплату праці.

Відрахування на соціальні потреби від фонду заробітної плати визначаються за формулою:

ВС = kСЗП,                           (17)

де,

kс – коефіцієнт, що враховує відрахування на соціальні потреби, відн. од.

Економія поточних витрат (приріст прибутку)

Приріст чистого прибутку (ЧП) підприємства визначається з урахуванням податку на прибуток і на майно:

ЧП =(П - ПМ) (1 – СПП/100) ,                  (18)

де,

СПП – діюча ставка податку на прибуток, %;

ПМ – податок на майно.

Варто відзначити, що в більшості випадків податок на майно при оцінці проектів можна не враховувати, оскільки його величина незначна і знаходиться в межах допустимої погрішності розрахунків.

Дохід від інвестицій

Дохід від інвестицій (річний інвестиційний дохід Д) в разі придбання додаткового енергозберігаючого обладнання визначається за формулою:

Д = ЧП + АН.                                  (19)

У разі заміни діючого обладнання на більш ефективне дохід визначається за формулою:

Д = ЧП + (АН – АС)                         (20)

У формулах (19) і (20): АН і АС – амортизація нових і старих (тих, що міняємо) ТЗ.

Для всебічного обґрунтування інвестицій в енергозберігаючі заходи проводять розрахунок показників ефективності енергозберігаючих заходів (посилання на статтю «ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧИХ ЗАХОДІВ. Розрахунок показників ефективності МЕЗ»).

За матеріалами ПМКЕУ «PATRIOT» Друкувати сторінку Відіслати на E-mail