Опалення, вентиляція та кондиціювання повітря

Поквартирний облік теплової енергії - шлях до залучення населення до енергозбереження.

Централізоване опалення спрямоване на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири. Але, проблеми, які виникають при централізованому теплопостачанні, незважаючи на високу потенційну конкурентоспроможність останнього,  невідворотньо ведуть до підвищення тарифів, що в свою чергу веде до зниження кількості споживачів і переходу їх на інші, наприклад автономні схеми теплопостачання. Стримати цей процес можна запропонувавши побутовому споживачу більш якісні послуги, надавши йому можливості не тільки  змінювати температуру опалення в будинку, а і можливість включати і виключати опалення за власним бажанням, можливість за рахунок цього економити власні кошти. Для вирішення даної проблеми політика держави і теплопостачальних організацій має бути спрямована на перехід від виробничої моделі управління до моделі, орієнтованої на споживача. Такий перехід дозволить споживачу отримувати якісні послуги, що, скоріше за все, збільшить його бажання підтримувати і оплачувати послуги централізованого теплопостачання.

Розглянемо більш докладно можливості облаштування поквартирного обліку теплової енергії.

Якщо будинок має двотрубну горизонтальну схему розводки опалення (Рис. 1, 2) в ньому можна застосувати поквартирний облік та регулювання теплової енергії з використанням традиційних засобів обліку.

                   

 Рис. 1 - Принципова схема двотрубної системи опалення з нижньою розводкою:

 1 - магістраль прямої (гарячої) води; 2 -стояки гарячої води; 3 - стояки зворотної води; 4 - терморегулятори або запірно-регулювальні крани; 5 - нагрівальні прилади; 6 - повітровідвідник; 7 - зворотна магістраль

Рис. 2 - Принципова схема двотрубної системи опалення з верхньою розводкою:

 1 - стояки (прямої) гарячої води; 2 - подавальні стояки; 3 - стояки зворотної води; 4 - терморегулятори або запірно-регулювальні крани; 5 - опалювальні прилади; 6 - повітровідвідник; 

      

Рис. 3 - Принципова схема вертикальної однотрубної системи опалення з нижньою розводкою:

 1 - магістраль прямої (гарячої) води; 2 - опалювальний прилад; 3 - триходовий кран; 4 - повітровідвідник; 5 - терморегулятор, або регулюючий кран; 6 - магістраль зворотної води

Рис. 4 - Принципова схема вертикальної однотрубної системи опалення з верхньою розводкою:

 1 - магістраль прямої (гарячої) води; 2 - опалювальний прилад; 3 - триходовий кран; 4 - повітровідвідник; 5 - терморегулятор, або регулюючий кран; 6 - магістраль зворотної води

 У цьому випадку теплолічильник встановлюється на вході в квартиру і крім надійністі, метрологічної стабільності, простоти в експлуатації, компактності він має мати можливість дистанційного зняття показань і передачі їх до розрахункового центру. При цьому оплата спожитого тепла проводиться по одному комерційному лічильнику, встановленому на тепловому вводі в будинок, а кожний з мешканців  проводить оплату за показниками свого технічного лічильника після відповідних перерахунків. Через існування похибок вимірювань показання комерційного лічильника завжди будуть відрізнятися від суми показань технічних лічильників, встановлених у кожній з квартир. Крім того, існують місця загального користування, які теж опалюються і повинні оплачуватися. У зв'язку з цим мешканцям необхідно розподіляти ці платежі. Алгоритми розподілу платежів, власно, розписані в «Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630.  При цьому частина квартир може бути не обладнана лічильниками, і це теж доведеться враховувати. Така схема обліку дозволяє облаштувати кожний радіатор термостатичним клапаном і регулювати температуру в кожному приміщенні окремо, змінюючи ступінь нагріву радіаторів.

Однак двотрубні горизонтальні схеми розводки опалення використовуються тільки в сучасних будинках. У переважній більшості старих багатоповерхових будинків застосовується однотрубна вертикальна схема опалення (Рис. 3, 4), при якій відсутні окремі квартирні теплові вводи , а кожний радіатор має власний ввод до квартири і тому довелося б ставити стільки лічильників тепла скільки в квартирі радіаторів, або повністю змінювати розводку по квартирі, перетворюючи однотрубну вертикальну систему опалення в двотрубну горизонтальну. Перше і друге робити не доцільно і з економічних і технічних міркувань.

У випадку вертикальної схеми розводки опалення може застосовуватися порадіаторний спосіб обліку теплових витрат за допомогою так званих «розподільників тепла». Це теплотехнічні пристрої, які вимірюють різницю температур між поверхнею радіатора та повітрям у кімнаті та періодично підсумовують значення цього температурного напору. Таким чином «розподільник тепла» накопичує інтегральне значення, пропорційне тепловіддачі радіатора. Чим більша різниця між температурою поверхні радіатору і  температурою повітря в кімнаті тим більше тепловіддача радіатора. Кожній одиниці показань розподільника відповідає певна кількість тепла, отриманого повітрям кімнати. Але в різних будинках в одній одиниці показань розподільника може виявитися різна кількість калорій. Тому для перерахунку в калорії потрібно додатково знати показання загальнобудинкового приладу обліку. Розділивши його свідчення  на суму всіх показань розподільників по будинку, можна узнати кількість калорій в одній одиниці. Звідси легко розрахувати калорії для кожного приміщення і для кожної квартири. Перевагою такого способу обліку тепла є відсутність небалансу між показанням загальнобудинкового лічильника та сумарними показаннями «розподільників тепла». Недоліками цього способу обліку тепла є необхідність використовувати поправочні коефіцієнти на тип радіатора, розташування приміщення і таке інше. Крім того  «розподільники тепла» мають бути встановлені не менше ніж у 50% квартир будинку, а краще у 100%.

 І є ще один спосіб поквартирного обліку теплової енергії, який може бути застосований для вертикальних однотрубних систем опалення. Він полягає в тому, що на кожний стояк будинку встановлюється свій лічильник тепла, а датчики температури розносяться через міжповерхові перекриття на радіатори кожного поверху. Потім лічильник тепла розраховує витрату тепла в абсолютних одиницях для радіаторів кожного поверху.

При використанні кожного з цих способів поквартирного обліку теплової енергії оплата тепла мешканцями будинку має проводитись згідно з показаннями загальнобудинкових засобів обліку теплової енергії. А поквартирні засоби дозволяють розподілити платежі між мешканцями. Для такого розподілу має бути розроблена і затверджена центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства методика розрахунку витрат тепла.

Використання поквартирного обліку тепла разом з термостатичним регулюванням уможливлює енергозбереження при опаленні з боку населення. Але, для отримання реальної економії енергоресурсів, необхідна і зацікавленість енергопостачальної організації, щоб економія у теплоспоживача не перетворювалась в збитки теплопостачальника за рахунок доставленого до користувача, але не використаного і повернутого в котельні тепла.     

Плескач Б.М. канд. техн. наук., ген. директор PATRIOT-NRG Друкувати сторінку Відіслати на E-mail